Ферменти можуть бути в активній або неактивній формі. Від чого це залежить?

Біологічною функцією ферментів є каталіз перебігу хімічних реакцій в організмах. За хімічною природою більшість ферментів є білковими речовинами. Зараз знайдені ферменти (рибозими) РНКової природи. Деякі ферменти є простими білками, але більшість – складними, які мають небілкові простетичні групи – кофактори. Для прояву дії ферменту обидва компоненти повинні бути зв’язані один з одним.
Ферменти термолабільні, вони втрачають свою активність при підвищенні або зниженні температури відносно фізіологічної.

Незначні зрушення величини рН середовища сповільнюють дію ферментів або припиняють її. На активність ферментів впливає присутність деяких речовин, які мають назву активаторів (Са2+; Мg2+; Мn2+; Со2+; деякі аніони тощо). Дія ліпази підшлункової залози активується жовчними кислотами. Інгібіторами ферментів є речовини, які зв’язують їх активні центри (солі важких металів, синильна кислота тощо). Існують і конкурентні інгібітори ферментів, які мають структурну схожість із субстратом. Отже будь-які фактори, які змінюють конформацію білка можуть бути активаторами або інгібіторами ферментів.