Чому у живих рослинних клітинах целюлаза відсутня або не проявляє активності, а інші ферменти діють?

Оболонки абсолютної більшості рослинних клітин містять у своєму складі основний структурний компонент – полісахарид – целюлозу. Вона визначає такі важливі особливості оболонок, як їх міцність, гідрофільність, хімічну інертність тощо впродовж всього життя рослинного організму.

В природі відомий фермент целюлаза, який здатний гідролізувати целюлозу з утворенням її мономерів – молекул глюкози. Цей процес ефективно здійснюють деструктори органічної рослинної маси: деякі бактерії, гриби, дощові черв’яки, слимаки. На щастя, в рослинних організмах целюлази або немає, або ж міститься незначна кількість. Інакше важко навіть уявити наслідки ферментативної активності целюлази відносно оболонок клітин, особливо багаторічних органів – стовбура, гілок, коренів тощо. Відбулося б саморуйнування, автоліз целюлозного каркасу оболонок, втрата їх опорної механічної функції, розрив незахищених протопластів під дією маси тіла рослини, від тургорного тиску і осмотичного току. За цих умов неможливим було б пересування води і розчинних речовин по апопласту. Деревина перетворилася б на рідку цукристу масу.

Проте в деяких органах і частинах багатьох рослин можна виявити прояви і наслідки дії цього ферменту. Однак активність целюлази в таких випадках чітко обмежена в часі та просторі. Зокрема, у віддільному шарі черешків перед опаданням листків відбувається часткове або повне розчинення оболонок. Листки при цьому легко відламуються. При формуванні ксилемних елементів за участю целюлази відбувається руйнування суміжних оболонок у торцях члеників судин з утворенням перфорацій.

У деяких рослин відбувається лізис певних груп клітин з утворенням порожнин, які заповнюються ефірними оліями (плоди цитрусових, листки евкаліпту). При проростанні насіння можна виявити розчинення оболонок сім’ядоль або зернівок, що відбувається, очевидно, за участю целюлази.