Рослини-геологи
Те, що майже завжди вміст деяких елементів в рослині вищій, ніж в грунтовому розчині або (якщо це гідробіонти) в навколишній воді, відомо давно. Тому свідчить той факт, що до початку 30-х років минулого століття великі кількості чистого йоду добували з морської водорості ламінарії, зміст якого в її тканинах досягає 0,3%, при концентрації 0,0001% в морській воді. В Японії, наприклад, щорічно її видобуток складав близько 100 тонн, піднімаючись в окремі роки до 250 т. Та й видобуток поташу або вуглекислого калію протягом багатьох століть здійснювалася виключно з рослинної золи, і загальна річна продуктивність цієї речовини обчислювалася тисячами тонн. А чому б і ні: наприклад, в тканинах водорості нітелли калію в тисячу разів більше, ніж у воді.
Але калій – не єдиний елемент, який накопичується рослинами, і навіть не найпоказовіший у цьому сенсі. Наприклад, у водорості кладофора фракта вміст цинку в 6000 разів більше, ніж у навколишньому її середовищі, кадмію – в 16 000 разів, цезію – в 35 000, а ітрію – майже в 120 000 разів. Але не тільки водорості відрізняються подібною накопичувальною здатністю. Так, один з видів американського горіха, який є близьким родичем волоського, в золі містить до 37% алюмінію. Або взяти астрагал. У сухих тканинах цього мешканця степів міститься до 0,4% селену, в той час як середня його концентрація в мінеральній сировині близько 0,0001%. Дуже наочно продемонстрував свою пристрасть до накопичення і росте у Флориді мишій: в одному кілограмі сухої маси він містить близько півграму цинку; ще вищий вміст цього елементу в полину, проізрас-тане в районі цинкових копалень у Арканзасі, – 3,8 г!
Але справжні скнари – це, напевно, ті рослини, які накопичують … золото. У 30-х роках минулого століття чехословацькі вчені І. Бабічкін і Б. Німець досліджували склад золи різних сортів кукурудзи. Виявилося, що в залишку, що не розчиняється в соляній кислоті, знаходяться мікроскопічних розмірів пластинки і нитки, при найближчому розгляді виявилися частинками золота. Проте вчені не поспішали з сенсаційними заявами. Вони знову і знову повторювали серії ретельних і різноманітних дослідів. Більш того, не довіряючи собі, вони відправили зразки для аналізу багатьом фахівцям, в тому числі і радянським – В. І. Вернадського і А. П. Виноградову. Всі висновки були однаковими: в золі зерен словацької кукурудзи міститься золото, причому в помітних кількостях – близько 1 г на тонну попелу.
Значний вміст золота виявлено було в соснових шишках: від 5,5 до 11 г на тонну попелу. Причому, в хвої і деревині тих же дерев помічені лише сліди благородного металу. Схожа залежність виявилася при обстеженні золи різних органів ялиці, хоча деякі інші рослини, які ростуть в аналогічних умовах, наприклад, верес, практично не містили золота. Правда, слід зауважити, що описані результати отримані на рослинах, які виросли в досить незвичному місці – на гірських виробках (відвалах): можливо, в такому фунті вміст золота вище в порівнянні з природними грунтами.
Підвищена концентрація в тілі рослини того або іншого елемента дозволяє вченим-геологам ще й передбачати наявність корисних копалин. Так, деякі види лободи ростуть тільки на грунті, багатої сіллю, – на морському узбережжі і в місцевостях, де соляний розчин з глибини надходить у верхні шари грунту. Геологи користуються цією обставиною при пошуку сольових родовищ і родовищ нафти, що часто залягають під сольовими шарами. Інші рослини можуть підказати фахівцям родовища золота, рідкісноземельних руд, кобальту, сульфідів, нікелю, хрому та інших корисних копалин. Для цього лише треба гарненько вивчити таланти рослин-геологів.
