“Вершки” для кенгуру

Безкраї рівнини Австралії нерідко прикрашають чагарникові зарості – скреби, в яких виділяються кущики дріандри, прикрашені дуже дивними квітами: вони розташовуються один за одним, утворюючи своєрідний вінок на краю схожого на чашу суцвіття. Дно цієї «чаші» усіяне лусочками і наповнене солодкої рідиною, яка пахне злегка підкіслими вершками. Саме зростаючі по краях квітки і наповнюють «чашу» цією рідиною.

Так ось дріандра дуже плідно «співпрацює» з кенгуру: вона пригощає їх своїм соком. Ссавці приходять до чагарнику, як в їдальню, і, засунувши в «чашу» морду, п’ють «вершковий» нектар. Ну а раз тваринам саме таким способом доводиться добувати собі ласощі, то вони, природньо, при цьому діянні бруднять ніс пилком. І надходять вони так: по черзі перестрибують від однієї дріандри до іншої, поки по-справжньому не наситяться.

А чагарнику тільки це і треба: під час таких переміщень кенгуру здійснюють перехресне запилення дріандри. І ще: суцвіття чагарнику ростуть на висоті, найбільш зручною для кенгуру, і розміри цих «чаш» такі, що тварина цілком може сунути в них морду.