Сором’язлива “наречена”
Мімоза – недоторка! У Бенгалії її називають сором’язливою нареченою, офіційно – мімозою сором’язливою. Її складний лист з дрібними листочками-пелюстками схожий на лист акації, недарма обидві рослини – родичі, ще лист нагадує руку: черешок – лікоть, чотири підчерешка – пальці. Варто комасі, людині чи тварині доторкнутися до листа, як листочки подчерешка стискаються, складаються, збудження переходить на наступний «палець», робить з ним те ж саме, пальці зближуються один з одним. Те ж саме відбувається при зливі, пориві вітру, опіку, уколі, раптовому спалаху світла. Якщо збудження досить велике, воно переходить на черешок і навіть до інших листів. Тоді весь лист опадає, притискаючись до стебла, як до тулуба.
Дуже цікаво спостерігати, як вся рослина ворушить листям: хвиля збудження біжить спочатку вгору по одній стороні рослини, потім у верхівки переходить на інший бік і спрямовується вниз. Листя притискаються до рослини – і рослини немає: одне голе щетинисте стебло. Через деякий час мімоза виходить із заціпеніння, розправляє листя і знову стає колишньою мімозою. Вивчаючи реакції мімози на зовнішні впливи, вчені прийшли до висновку, що всіма рухами рослини керують електричні імпульси. Виникають вони при дії різних подразників, причому сила подразника повинна бути не нижче деякого мінімального (порогового) значення. Однак і багаторазові підпорогові впливи теж викликають збудження – рух листя та електричну реакцію. Від надмірних навантажень рослина може тимчасово стомитися і не реагувати на подразнення.
Але найцікавішим в «поведінці» мімози виявилися не просто її відповіді на подразники, а те, що вони дуже нагадують явища, що відбуваються в тваринному організмі, а якщо точніше, в його нервовій системі. По-перше, у мімози була виявлена ??«рефлекторна дуга»: імпульс, що виник в точці подразненн підчерешкового листа рухався до центру – місця зчленування всього підчерешкового листя, там затримувався і потім поширювався по сусідніх підчерешкам, викликаючи складання дрібних листочків.
Але на цьому сюрпризи мімози не закінчуються. У неї ще виявилися і своєрідні рослинні нерви: два типу провідних пучків – зовнішні і внутрішні, за якими електричні сигнали можуть без перешкод проходити назустріч один одному. Здається, що після цих фактів хтось подивиться на мімозу вже зовсім іншими очима і побачить в ній не просто траву, а щось більше.
