Флюорисцентний мох печер

В слабкоосвітленних гірських печерах Середньої Європи нерідко зустрічається мох схістостега периста. Ця рослина в темних глухих гротах викликає світіння, що нагадує сяйво міріад маленьких лампочок. Але на відміну від відомих нам організмів, що світяться схістостега випромінює не власне, а відбите світло, подібно до того, як «світяться» очі деяких тварин. Справа в тому, що схістостега, на відміну від безлічі своїх одноплемінників, майже протягом всього життя зберігає протонему або проросток, особливе, що з’являється з спори, ниткоподібне утворення, характерне для всіх мохів.

Саме ця нитка і забезпечена тими особливими пластинчастими структурами, які сидять на прямостоячих гілочках, що ростуть у напрямку до світла. Таке розташування дозволяє пластинкам знаходитися перпендикулярно по відношенню до слабких світлових променів, що проникають в печеру. Пластинчасті структури складаються з клітин кулястої або лінзоподібної форми.

Їх передня стінка, звернена до світла, має сферичну форму, а задня – воронкоподібну. В поглибленні задньої стінки розташовуються чотири-шість хлоропластів, а в передній – вакуоля, що грає роль лінзи. Слабкі промені розсіяного світла, проникаючи в печеру, падають на клітини пластинки і за допомогою вакуолей концентруються на хлоропластах, які здійснюють процес фотосинтезу. Частина ж променів, що падають на хлоропласти відбивається задньою стінкою клітини у вигляді смарагдово-зеленого свічення. Ця здатність схістостеги дозволяє їй більш економно використовувати убоге світло, що проникає в печери.