Загадки інжиру

Суцвіття інжиру схоже на порожню грушу з отвором нагорі, всередині якої знаходяться квітки: у самого гирла – чоловічі, а нижче їх – жіночі (галові), довжина стовпчика у яких якраз дорівнює довжині яйцеклада у ос. Коли ранньою весною інжир вперше зацвіте, в його суцвіття проникають маленькі оси-бластофаги і в сім’ябруньки галових квіток відкладають по одному яєчку. Через деякий час з сім’ябруньки виходять дорослі самці і починають шукати галові квіти з самками. Проробивши отвір у стінці зав’язі, вони запліднюють самок і після цього помирають, так і не залишивши суцвіття, в якому народилися.

Запліднені самки поспішають на волю. Але перш ніж покинути суцвіття, вони повинні переповзти через чоловічі квітки, які розташовані біля виходу. А це означає, що маленькі бластофаги обов’язково вимастять в пилку. Покинувши суцвіття, самки ос повзають по гілках дерева в пошуках молодих суцвіть, що утворюються пізньою весною при другому цвітінні інжиру і відрізняються від суцвіть першого цвітіння тим, що містять тільки жіночі квітки, у яких стовпчики довгші яйцекладу ос. Оси хоч і не можуть відкласти яєчка в зав’язі цих квіток, зате успішно запилюють їх, забезпечуючи появу їстівних плодів інжиру.

Поки ці плоди дозрівають, починається третє за рік цвітіння інжиру. На цей раз суцвіття містять галові квітки, і оси, яким не вдалося відкласти яєчка під час другого цвітіння, відкладають їх у ці галові квітки. Тут личинки проводять зиму, а ранньою весною вибираються із суцвіть і … все починається спочатку.