Шлях кенгуряти

У деяких кенгуру новонароджені нащадки важать трохи більше 500 міліграмів: в тридцять тисяч разів менше, ніж мати. І розмір у них близько двох сантиметрів. І ось цій мікроскопічній істоті (а інакше й не скажеш) необхідно проповзти чималий шлях по материнському животу, щоб потрапити в сумку до заповітного соску. І він, працюючи, немов веслами, товстими й сильними передніми лапками і рухаючись зі швидкістю равлика, через півгодини все ж потрапляє в потрібне місце. І робить малюк все це майже самостійно. «Майже», – тому що певну допомогу йому в його подорожі надає мати: перед самими пологами вона починає старанно вилизувати на своєму животі вузьку смужку – доріжку до входу в сумку. По мокрій (і до того, ж стерильній) шерсті дитинча і намагається повзти. А коли виявиться в сумці, починає шукати сосок, на якому через якийсь час і повисає, як плід на дереві. Навіть молоко сам не смокче: сосок, скорочуючись, уприскує його в глотку крихти-кенгурятко.