Брунькування – тип нестатевого розмноження у деяких безхребетних (кишковопорожнинні, губки, деякі інфузорії, черви, моховатки, крилозяберні та оболочники), під час якого новий організм утворюється з виросту (бруньки) материнського тіла. Утворений організм є ідентичним материнському за генетичним складом.

У тварин розрізняють зовнішнє і внутрішнє брунькування. Зовнішнє може бути парієтальним (бруньки утворюються на тілі матері) і столоніальним (бруньки формуються на столонах). Внутрішнє брунькування відбувається шляхом розвитку нової особини з відособленої внутрішньої ділянки тіла матері (наприклад, гемули губок та статобласти моховаток, які мають спеціальні оболонки і слугують переважно для переживання зимових або посушливих умов, коли материнський організм гине). У деяких тварин брунькування не доходить до кінця, внаслідок чого молоді особини залишаються з’єднаними з материнським організмом – виникає колонія. Брунькування також може бути викликане несприятливими впливами на материнський організм (опік або поріз

Рис. 1. Різні форми брунькування сисних інфузорій. А – зовнішнє брунькування Ерhelota gemmipara (по Коллену); Б, В – дві послідовні стадії внутрішнього брунькування Tokophrya cyclopum