Гемула – внутрішня брунька прісноводних та деяких морських губок, здатна впадати в стан діапаузи, під час якого є стійкою до несприятливих впливів навколишнього середовища (зниження температури, підвищення солоності, висихання водойми). Гемула складається з амебоїдних клітин, багатих на поживні речовини, і оболонки із спонгінових (рогових) шарів, яка має отвір, закритий перетинкою. Навесні (при настанні сприятливих умов) оболонка лопається, а звільнена клітинна маса прикріплюється до дна і розвивається в нову губку.

Гемула (шипик) – невеликий виріст на поверхні дендрита, що забезпечує контакт між нейронами.

Рис. 1. Гемула бодяги: усередині добре помітні археоцити, а зовні – хітинова оболонка і повітряний шар зі спікулами.

Рис. 2. Гемули (шипики) на дендриті.