Вусики – рухливі придатки на передньому кінці тіла, що виконують функції органів чуттів. У членистоногих вусики (сяжки) іннервуються від головного ганглія, мають особливі закінчення – лейдигові циліндри. У ракоподібних дві пари вусиків, у комах і багатоніжок – одна пара. Вусики комах бувають різних форм і складаються з трьох частин: основи (скапус), стебла (педіцель) і флагелума з багатьма члениками (флагеломірами).

Вусики черв’яків – це вусикоподібні придатки переднього сегмента, покриті чутливими клітинами, відростки яких утворюють нерви, пов’язані з гангліями. Зазвичай вусиків 2 пари, передня з яких виконує дотикову функцію, а друга, ймовірно, є нерозвиненими параподіямі. Вусики донних риб – рухливі ниткоподібні придатки на нижній стороні голови біля рота, служать органами дотику і смаку.

Рис. 1 Форми вусиків.
А – щетинкподібні, у таргана; Б – ниткоподібні, у жужжелиці; В – чьоткоподібні, у терміта; Г – гребенеподібні, у пилильщика; Д – пилоподібні, у щелкуна; E – булавовидні, у метелика; Ж – головчасті, у мертвоїдів; З – колінчасті, у халціди; І – пластинчастий, у хруща; К – пір’ястий, у комара; S – scapus; P – pedicellus; f-flagellum; а – кільцеподібні членики; F – funiculus; с – булава, clava (по Іммсу) .

Рис. 2 Головний кінець нереїди: 1-очі; 2 – щупальця; 3-вусики, 4 – параподії з пучками щетинок.