Яка конкретна роль гумусу грунту для рослин?

Грунт є активним середовищем кореневого живлення рослин. Він містить мінеральні, органічні та органо-мінеральні компоненти, з яких під дією біотичних та абіотичних чинників, а також складних процесів поступово утворюються доступні для рослини поживні речовини, які і складають основу родючості грунту. Це, зокрема, процеси амоніфікації, нітрифікації, азотфіксації, діяльність деструкторів органічних решток.

Поповнення грунту мінеральними речовинами відбувається також за рахунок атмосферних опадів, пилу, поверхневих і підземних вод, а в агрофітоценозах – штучного внесення добрив. Однак потрібно мати на увазі, що основою реальної родючості грунту є гумус (перегній), складний органо-мінеральний комплекс, який надає грунту чорного або чорно-коричневого забарвлення. Він складається із темнозабарвлених гумінових кислот і їх солей (гуматів), більш світло забарвлених фульвокислот та їх солей. Типовий гумус містить від 6 до 15 % речовин вуглеводної природи, 6-8 % білкових речовин. Залежно від типу грунту, його походження кількість гумінових і фульвокислот істотно відрізняється. Так, у торфових грунтах їх близько 50 %, в лісових – до 70 % і чорноземних – до 90 % від загальної кількості органічних сполук.

Конкретна роль гумусу для рослин:

1. В гумусі міститься майже весь азот грунту, 50 % запасів фосфору, 60-90 % сірки, значна кількість кальцію, калію, магнію та інших елементів, більшість яких знаходиться в гумусі як хелати – складні органо-мінеральні комплекси.
2. Гумус окислюється поступово, в результаті чого виділяється С02, необхідний як для фотосинтезу, так і для утворення в грунтовому розчині вугільної кислоти, яка розчиняє мінерали твердої фази грунту.
3. Гумус і ще не повністю гуміфіковані органічні рештки діють в грунті як губка. При наявності води вони набрякають і згодом повільно її віддають. Таке набрякання і висихання органічних компонентів забезпечує періодичне стискання і розрихлення грунтових часточок, полегшує проникнення між ними коренів.
4. На відміну від мінеральних добрив, звільнення поживних речовин із гумусу здійснюється повільно, відповідно до потреб і поглинальних можливостей рослини.
5. Гумус і органічні рештки покращують фізико-хімічні властивості грунту. Вони є основою грунтово-поглинального комплексу, сприяють діяльності грунтової мікро- і мікофлори.
6. Поглинальна здатність гумусу забезпечує ефективне зв’язування іонів із внесених добрив і зменшує їх вимивання опадами та споживання іншими грунтовими організмами. Цим самим гумус підвищує ефективність використання добрив.
7. Для кращої гуміфікації органічних решток здійснюють регулярний обробіток грунту (оранка, культивація, боронування), що сприяє аерації, оптимізації водно-температурного режиму грунту тощо.
8. У сільськогосподарському виробництві збагачення грунту гумусом здійснюють внесенням органічних добрив (гній, компост), приорюванням післяжнивних решток, а також зелених добрив – посівів люпину в зеленому стані тощо.