Серед представників мохоподібних і папоротеподібних немає паразитичних і сапрофітних видів
Як це можна пояснити?
Відомо, що мохоподібні та папоротеподібні є одними із перших суходольних рослин, окремі етапи життєвого циклу яких повністю залежні від водного середовища. В період їх формування ще не було великої різноманітності інших (зокрема покритонасінних) рослин або біомаси, на яких можна було б паразитувати або споживати органічні рештки.
Більш конкретними аргументами на користь цього постулату можуть бути наступні.
- Обов’язкова потреба значної вологості для проростання спор. На інших рослинах їх проростання або ріст вологолюбних протонем та заростків переважно неможливий.
- Обов’язкова потреба у воді для процесу запліднення (рух сперміїв до архегоніїв).
- Ризоїди мохоподібних не здатні проникати в тканини інших рослин.
- Частина мохоподібних є дводомними рослинами, що для паразитного способу життя не зовсім доцільне.
- Незначна конкуренція з іншими рослинами в зв’язку з відсутністю потреби у великій кількості поживних речовин. За сприятливих умов мохо- і папоротеподібні ростуть добре, а з настанням несприятливих умов ріст сповільнюється або зовсім припиняється (без втрати життєдіяльності).
- Невибагливість до умов середовища, повільний ріст, досить ефективний фотосинтез, відносно проста будова провідних, механічних тканин, відсутність ферментних систем для руйнування клітин інших рослин.
- У випадку паразитного способу життя цих спорових рослин їх потреба у великій кількості води неминуче призвела б до обезводнення рослини – хазяїна або навіть до його загибелі.
Таким чином, ці морфоструктурні й фізіологічні особливості мохо- та папоротеподібних свідчать про відсутність передумов для переходу їх на паразитний чи сапрофітний спосіб життя. Проте варто зазначити, що у зозулиного льону є прояв паразитизму – спорофіт живе за рахунок гаметофіту (див. малюнок – зелена частина рослини – це гаметофіт, а ніжка з коробочкою – спорофіт).
