Що таке “друге дихання”?
Напружена робота не може продовжуватися тривалий час. Через кілька хвилин, а при роботі максимальної потужності навіть через кілька секунд, в організмі настають зміни, які змушують його припинити м’язову діяльність. Ці зміни зумовлені невідповідністю між інтенсивною діяльністю рухового апарату і функціональними можливостями вегетативних систем організму, які забезпечують доставку кисню до працюючих м’язів. Внаслідок цього порушується внутрішньоклітинний обмін у центральній нервовій системі, в серці та м’язах і відбуваються значні зсуви у внутрішньому середовищі організму.
При роботі меншої потужності, яка характеризується стійким станом, також може виникнути невідповідність між діяльністю рухового апарату і внутрішніх органів. Але тут ця невідповідність виражена не так різко, у зв’язку з чим його можна подолати і певною мірою відновити працездатність. Таке тимчасове зниження працездатності називають “мертвою точкою”, а стан, що виникає після її подолання – “другим диханням”.
“Мертва точка” і “друге дихання” властиві для роботи циклічного характеру великої та помірної потужності. При “мертвій точці” у бігунів на довгі дистанції різко зростає частота дихальних рухів, збільшується легенева вентиляція, поглинання кисню і виведення вуглекислоти. Не зважаючи на збільшення легеневої вентиляції, концентрація вуглекислоти в крові та в альвеолярному повітрі зростає. Частота скорочення серця при цьому різко збільшується, кров’яний тиск підвищується, рН крові знижується. Артеріо¬венозна різниця за киснем різко збільшена.
При виході із “мертвої точки” поглинання кисню і артеріо-венозна різниця знижуються, легенева ж вентиляція деякий час ще підвищена, що пояснюється необхідністю вивільнити організм від нагромадженої вуглекислоти. При “другому диханні” поступово відбувається відносне відновлення кислотно-лужної рівноваги. При “мертвій точці” починається потовиділення, яке підсилюється при “другому диханні”. Це свідчить про “налаштування” теплорегуляційних механізмів на необхідний рівень, що відіграє велику роль у підтриманні працездатності.
Механізм виникнення “мертвої точки” не цілком з’ясований. Мабуть, вона зумовлена тимчасовим порушенням відповідності в діяльності скелетних м’язів і органів, які забезпечують доставку кисню. Несприятливі зміни в стані нервових центрів, які виникають в цей момент, підсилюють розлади в роботі фізіологічних систем. Виходу із “мертвої точки” сприяє відновлення нормальних відношень між збудливими і гальмівними процесами в центральній нервовій системі.Час виникання, тривалість і ступінь прояву “мертвої точки” залежать від рівня тренованості спортсмена і потужності роботи. У більш тренованих може і не бути “мертвої точки” або вона виникає пізніше і протікає легше, ніж у нетренованих. Швидке включення організму в інтенсивну діяльність прискорює момент появи “мертвої точки”. Розминка послаблює прояв “мертвої точки” і сприяє швидшому виникненню “другого дихання” – організм, за Ухтомським, переходить на новий, нав’язаний ритм роботи дихального центру та інших систем.
Подолання “мертвої точки” потребує значної вольової напруги. В процесі тренувальних занять спортсмен повинен бути навчений до неприємних відчуттів, які з’являються при кисневій недостатності й накопиченні в організмі недоокиснених продуктів (молочної кислоти тощо). Настанню “другого дихання” сприяє довільне збільшення легеневої вентиляції. Особливо ефективні при цьому глибокі вдихи, які підсилюють виведення вуглекислоти із організму, завдяки чому відновлюється кислотно-лужна рівновага.
