Які процеси і за якими механізмами відбуваються у шлунку та дванадцятипалій кишці людини?

Пережована та змочена слиною порція їжі ковтається і потрапляє до шлунка. Тут “грудка” їжі піддається дії шлункового соку лише ззовні. До середини цієї “грудки” шлунковий сік не досягає, а тому там продовжують діяти ферменти слини, які розщеплюють значну кількість вуглеводів саме в шлунку. Порції їжі у шлунку збираються у єдину масу, на яку шлункові соки діють лише зовні. В шлунковому соку є ферменти для перетравлювання білків та природно емульгованих жирів. Перетравлена і “зріджена” поверхнева частина їжі (хімус) перистальтичними хвилями шлунка зсувається до його пілоричного відділу. При нагромадженні певної кількості хімусу в пілоричному відділі відбувається його евакуація до дванадцятипалої кишки.

У дванадцятипалій кишці на хімус починає діяти сік цієї кишки, який містить в собі власний сік та сік підшлункової залози і печінки (жовч). Залози слизової оболонки (їх близько 1000 на 1 см2) виділяють майже 20 різноманітних ферментів, серед яких є – ентерокіназа, яка активує діяльність інших ферментів, зокрема ферментів підшлункової залози. Серед ферментів дванадцятипалої кишки є усі ферменти для розщеплення значної більшості компонентів їжі. Не розщеплюються тут лише деякі полісахариди (клітковина).

Жовч не має ферментів для перетравлення харчових продуктів. Основна її функція – емульгування жирів і активація ліпаз. Крім того, жовч відіграє певну роль в активації процесів всмоктування та стимулювання моторної активності кишечнику. Під дією цих соків відбувається розщеплення білків, жирів та вуглеводів до мономерів. У дванадцятипалій кишці починаються процеси всмоктування останніх, але головна їх маса всмоктується у порожній та клубовій кишках. Мономери білків (амінокислоти) і вуглеводів (моносахариди) всмоктуються в кровоносні капіляри ворсинок, гліцерин і жирні кислоти – в лімфатичні капіляри.