Опишіть фізіологічні механізми змін, що виникають в організмі при розвиткові страху
Страх – це один із емоційних станів людини, який розвивається за умов, коли вищі мозкові центри не здатні забезпечити адекватну реакцію на ситуацію, що склалася, і в результаті цього може виникати певна загроза.
При розвиткові будь-якого емоційного стану в організмі людини фізіологи виділяють два різних, хоча й взаємопов’язаних між собою процеси. Перший – це те, що суб’єктивно відчуває людина в даний конкретний момент і який визначають як емоційне переживання (внутрішній бік емоції). Другий – це зміни у соматичній і вісцеральних сферах, які позначаються як емоційне вираження (зовнішня сторона емоції). Такий поділ викликаний тим, що досить часто між цими двома процесами виникає те, що отримало назву дисоціації або незбіжності. Ми добре знаємо, що людина здатна розіграти страшний переляк зовсім не відчуваючи його. І, навпаки, коли їй дуже страшно, вдавати з себе веселу і безтурботну.
При справжньому переживанні людиною страху емоційне переживання і вираження включають в себе цілий комплекс змін, які викликаються активацією в цей момент ряду структур мозку, що утворюють так звану лімбічну систему. З одного боку активація цих структур викликає відповідне суб’єктивне відчуття, а з іншого – запускає цілий каскад змін у діяльності основних фізіологічних систем організму, які, як правило, реалізуються за рахунок активації симпатичного відділу вегетативної нервової системи та виділення цілого ряду гормонів, перше місце серед яких займає адреналін та норадреналін.
Саме активація симпатичних волокон, що іннервують м’язи зіниці, приводить до її розширення, а також загального розкривання очей. Страх супроводжується збільшенням частоти серцевих скорочень, змінами кров’яного тиску, частоти та глибини дихання, посиленням тонусу м’язів, що проявляється у тремтінні або при надмірному страхові – закам’янінні. При страхові посилюється потовиділення, а іноді й піднімається волосся (здатися більшим ніж є насправді та злякати того, хто злякав). При розвиткові страху об’єм вегетативних зрушень звичайно набагато перевищує реальні потреби організму, оскільки в ситуації прагматичної невизначеності, коли невідомо, скільки чого буде потрібно у найближчі хвилини, краще піти на зайві енергетичні витрати, аніж згодом, під час напруженої діяльності залишитися без достатнього забезпечення киснем і енергетичною “сировиною”.
Страх супроводжується значними змінами і в механізмах переробки всіх видів сенсорних сигналів. Посилюється гострота зору та слуху, змінюються навіть відчуття смаку та запаху. Разом з тим, при цьому може виникати явище перебільшення реальної загрози і втрати можливості реальної оцінки ситуації. Страх на поведінковому рівні реалізується через дві взаємопротилежні форми поведінки: втеча (або боротьба) та затаювання. Обидві реакції біолоіічно виправдані. В останньому випадку це пов’язано з тим, що нерухомі об’єкти більшість тварин сприймає набагато гірше ніж рухомі, а, крім того, реакція нападу в хижака на нерухому жертву може не запускатися.
