Іноді кажуть: “німий як риба”. А для чого ж тоді у риби вуха?

Загально прийнятим є той факт, що кісткові риби не тільки чують, а ще й видають різні звуки. В цілому у більшості риб відсутні допоміжні пристосування, за допомогою яких звукові хвилі здатні досягати внутрішнього вуха у вищеорганізованих хребетних. У більшості риб коливання води для того, щоб вони були сприйняті на слух, не потребують цих допоміжних апаратів, що зумовлено приблизно однаковою щільністю тканин голови і води, в результаті чого коливання води легко збуджують коливання тканин голови, а ті в свою чергу викликають коливання ендолімфи.

Правда деякі риби мають допоміжні пристосування, які певною мірою повторюють “слухові апарати” наземних хребетних, хоча вони і розвинулись історично абсолютно незалежно і по-іншому. У таких риб для кращої передачі звукових коливань служить плавальний міхур. У оселедцевих від міхура відходить вперед трубчастий відросток, який контактує з кожним перетинчастим лабіринтом. У групі костистих риб, що включає сомів, коропів та їхніх родичів і у яких слух розвинутий дуже добре, використовується інший механізм. Парні відростки самих передніх хребців перетворюються на маленькі відокремлені елементи – веберові кісточки. Вони послідовно сполучаються з кожного боку в ланцюжок, що з’єднує плавальний міхур із слуховою ділянкою внутрішнього вуха. Ці кісточки діють подібно до слухових кісточок ссавців, проводячи коливання від плавального міхура до рідин внутрішнього вуха. Все це дає можливість сказати, що риби і не глухі, і не німі.