Якими способами тварини захищаються від хижаків?
Як «спосіб захисту» ми будемо розглядати будь-яке пристосування (особливість способу життя і т. п.), яке, на наш погляд, знижує ймовірність загибелі особин даного виду від хижаків. Думка про те, що дане пристосування дійсно допомагає при захисті, часто грунтується на непрямих даних, хоча в багатьох випадках могло б бути перевірено і експериментально або шляхом порівняння з близькими видами, які позбавлені такого пристосування. При відповіді ми не маємо на увазі, що та чи інша ознака обов’язково спеціально призначені для захисту від хижаків (тобто виникли під впливом цієї небезпеки і не має іншого пристосувального значення). Розділимо всі способи на три великі групи. В дужках після опису кожного способу вкажемо номера тих з них, з якими він найчастіше поєднується.
1. Уникання зустрічі з хижаком до його виявлення:
а) проживання в незвичайній середовищі, недоступною для більшості хижаків (наприклад, в дуже сильно засолених водоймах, у нафті, в смолі і т. п.), або короткий популяційний цикл, який закінчується в той період, коли хижаків немає, тоді як решту часу переживається у стані спокою, зазвичай забезпечених засобами пасивної захисту (36);
б) використання природних укриттів (до цього способу віднесемо також випадки симбіозу із захищеними тваринами, наприклад, проживання серед голок морського їжака або щупалець актинії, і паразитизм) та спорудження укриттів;
в) міграції; наприклад, багато планктонних рачків мігрують вдень на велику глибини, де темно і де вони недоступні для хижаків-риб, що використовують для полювання зір;
г) нерухомість (1 д);
д) малопомітність через дрібний розмірів; захисне забарвлення і форму (міметізм); маскування за допомогою різних предметів; відсутність запаху, безшумність; заплутування слідів (1г).
2. Уникання контакту з хижаком після його виявлення:
а) втеча (1б); часто «укриттям» служить недоступне для хижака середовище – птах злітає, бобер пірнає і т. п.; це надає даному способу схожість зі способом 1а; одним із способів втечі може служити реакція «уявної смерті», при якої, наприклад, жук «замертво» падає на землю (1 г, 1 д), цей спосіб близький до способу 2б.
б) затаївання (спосіб аналогічний способу 1г);
в) викидання захисних речовин – чорнильного хмари (відбиває нюх хижака і відволікає його увагу від наміченої жертви), що світиться хмари (використовується глибоководними креветками, засліплює хижака), отруйних, їдких або палючих аерозолів або рідин, липких речовин, що утрудняють рух хижака (2а; спосіб частково схожий з За і значною мірою – з Зг);
г) попереджувальні забарвлення, запах, звук (За); відлякувальне забарвлення; мімікрія (при останньому способі неважливо, щоб хижак був виявлений);
д) сигнал тривоги (оповіщення інших особин про наближення хижака) (2а, 2б, Зг).
Сюди ж можна віднести і пристосування, що дозволяють завчасно виявити хижака (хороший зір, слух, нюх і т. п.), які корисні в поєднанні з більшістю інших способів захисту.
3. Способи, дієві при безпосередньому контакті з хижаком:
а) неїстівність, отруйність «при з’їденні» (2г); насправді до «безпосереднього контакту» справа тут доходить рідко, так як більшість хижаків від народження або внаслідок досвіду уникає отруйних жертв;
б) панцир, раковина, неперетравлювані оболонки, шипи, голки, слизькість (2а) – «втечею» тут може вважатися прийняття захисної пози, наприклад, замикання стулок черепашки; спосіб значною мірою аналогічний способу 1б;
в) великі розміри (3б, Зг); в ряді випадків розміри ефективні і самі по собі: хижак просто не може проковтнути велику жертву; часто він навіть не нападає на надто велику здобич, так що цей спосіб можна віднести і до першої групи;
г) «активний захист»: жертва «б’ється» з хижаком, прагнучи нанести йому пошкодження; при цьому найчастіше використовуються механічні засоби (зуби, кігті, копита і т. п.) і хімічні (жалкі клітини, отруйні зуби та інші способи вприскування отрути), рідше – інші, наприклад, електричні органи (Зв); часто ефективність активного захисту підвищується її колективним характером (2д);
д) автотомія (наприклад, відкидання хвоста ящіркою), жертвування частиною тіла (наприклад, відволікаюче забарвлення або форма, коли хижакові «підставляється» менш вразлива частина тіла) (2а).
